Як раніше писав "ZаБор", у Запоріжжіі з'явився новий департамент міської ради - Департамент культури і туризму. Очолив його Ігор Гармаш - засновник культурного центру "Арт-простір", який серед іншого займався і організацією "Книжкової толоки" в Запоріжжі.
До призначення на посаду Гармаш входив до "Асамблеї діячів культури Запоріжжя" (АДКЗ) - громадської організації, яка сприяє розвитку культурного, мистецького та національного середовища в місті.
У мережі "Facebook" вже пройшла хвиля привітань із новою посадою. Люди, які цікавляться питаннями культури або ж бачили роботу Асамблеї та Гармаша особисто, радіють, що в "у владі з'явилися свої люди".
Про особливості рівня культури в області та в Україні, про взаємозалежність фінансування та розвитку, про кадрові зміни в закладах і особисте бачення виходу з ситуації, що склалася, розповів Ігор Гармаш з точки зору громадсько-культурного діяча.
- Ігорю, нещодавно Ви вийшли з АДКЗ. Це через нову посаду? Будете далі співпрацювати з організацією?
- Так, я не хочу створювати привід для конфлікту, тому що однозначно буде співпраця з Асамблеєю. Але тоді буде просто якась нелогічність: я буду запрошувати до співпраці самого себе.
Хоча насправді не повинно бути конфлікту. Тому що Асамблея - це дорадчий орган, який є майданчиком для обговорення якихось ідей, тем між культурними діячами. І якщо з'являється якась велика тема чи ідея, яку не може проковтнути одна організація, то люди об'єднуються щоб це втілити. Прикладом є та ж "Книжкова толока". Ми створили оргкомітет з 26 людей, щоб провести цей фестиваль. А надихнула на це саме Асамблея діячів культури Запоріжжя.
А взагалі членство в Асамблеї є суто символічним : просто написав заяву "Прошу вважати мене членом АДКЗ", а потім написав "Прошу не вважати..." - ось і все.
Членство в АДКЗ офіційне потрібне лише для того, щоб мати право голосувати за звернення, які ми робимо до влади, за проекти і таке інше. А дорадчий голос може бути у будь-якої людини, яка прийшла просто в гості до Асамблеї. Тому до АДКЗ приходять не лише культурні діячі, але й просто запоріжці, які мають ідеї.
На фото: Ігор Гармаш з Юрієм Андруховичем і гуртом "KARBIDO"
- У травні цього року стався конфлікт АДКЗ з офіційними представниками культурних закладів Запоріжжя. Тоді, якщо коротко, робітники цих закладів зі скандалом покинули засідання, заявивши, що АДКЗ просто хоче забрати в них бюджетні кошти...
- Так. Ці заяви були абсолютною дурнею та невіглаством - по-перше, юридичним. Ми це всі розуміємо. І слава богу, що ми весь цей демарш записували на відео, що, до речі, абсолютно нормально і демократично. І їм потрібно до цього звикати, бо ми живемо в тому світі, коли ми маємо бути прозорими. Якщо мені нема чого приховувати, то знімайте мене, скільки завгодно: і слова, і коментарі - головне, щоб не перекручували.
Вони просто показали свій рівень розвитку і відповідності чи невідповідності посаді. Тож хай люди роблять висновки, у тому числі і їх очільники. Бо якщо голова культури розуміє, що те, що ми робимо, не дерибан грошей бюджетних - люди вийшли з пропозицією працювати в грантовому напрямку... Тобто демарш був не з цієї причини, а з іншої.
___ ___
Бо щоби залучити грантові кошти до Запоріжжя, треба підняти п'яту точку, увімкнути мізки (давно вже закостенілі такі), і треба чомусь навчитися. А там же, окрім "діплома" і 20 чи 30 років роботи на цій посаді нічого ж нема!
___ ___
Треба ж щось робити, а воно не хочеться - і отут виникає конфлікт. Це просто внутрішній супротив виплеснувся. Для психолога це відео є неоціненним: просто подивитися на людей таких пихатих, які там розказують, які вони серйозні... І маленька пропозиція зробити якийсь маленький крочок - тут не треба особливо напружуватися! Просто якийсь семінарчик пройти, як у сучасному світі все робиться, дізнатися. І це вже викликало у них таке обурення і жах в очах. Це, в принципі, був страх, захисна реакція.
Те, що пропонували члени АДКЗ повністю збігається з концепцією дій Кабміну, вони ж не висмоктані з пальця. Це інтеграція українського культурного продукту в міжнародне середовище і залучення міжнародних принципів розвитку культури, хоча і там не все так добре, як здається.
Якщо держава йде в Європу, то й маємо навчитися працювати по-європейськи. Там культура на більш ніж 50% фінансується за рахунок грантів.
А у нас закон про меценатство не працює, тому що він недолугий - бізнесменам не вигідно бути меценатами в Україні. А залучати міжнародні грантові кошти нам ніхто не заважає, але ми цього не вміємо. І тому розказуємо: "Чом ми такі бідні? Та тому що дурні. А чому такі дурні? Бо бідні". І оце замкнене коло треба якось розривати.
АДКЗ пропонували внести до концепції розвитку культури хоча б питання культури! І навчитися працювати з грантами. І це викликало таке обурення.
___ ___
Це означає те, що попереду у нас великі кадрові зміни у керівному складі нашої культури.
___ ___
Тому що або люди вчаться сучасному, або їм треба звільняти свої місця, бо вони вже неспроможні це робити. А ти ж знаєш, що керівництво будь-якої структури пов'язане з тим, що потрібно постійно роз-ви-ва-ти-ся. Як тільки людина вирішила, що вона все знає, то їй треба звільнятися і або щось шукати нове (щоби знову ж таки вчитися)... Або займатися самообманом - а керівник не має займатися самообманом.
- Це з Вашого боку була пропозиція. А з боку працівників культури це був конфлікт. І тепер Вам же потрібно буде працювати з цими людьми...
- Насправді це був конфлікт у начальника Департаменту культури обласного (Владислав Мороко, - ред.), а не у нас. Тому, що ми внесли пропозицію на громадські слухання, а пропозицію ми внесли куди? В Департамент культури. І тепер очільник Департаменту думає, що з цим робити. Він досить мудро вчинив: він все це послухав, прийняв наші пропозиції, а тих людей, які влаштували демарш він запросив зробити свої пропозиції. І вони тепер, хочеш чи не хочеш, мають трошки мізками працювати. Вони активізувалися, я це теж дуже вітаю. Вони там якісь пропозиції роблять, і я сподіваюся, що разом це призведе до якогось дійсно розвитку культури.
Що б не відбулося, це має призводити не до ескалації конфлікту (тобто вони демарш влаштували, ми у відповідь теж демарш влаштували і т.д.) - це неконструктивно. Тому очільник Департаменту створив такі умови, за яких вони теж почали працювати. І це правильно.
Насправді навіть під час того демаршу у мене було скоріш здивування. Тому що всіх цих людей я знаю, ми спілкуємося особисто, ми навіть, можна сказати, товаришуємо. І те, що вони робили...
___ ___
Я чітко розумів, що у них там був сірий кардинал, який їх на це підбурив, зманіпулював. Хтось організував на громадські слухання таку групу офіційних "товаріщєй", які прийшли, заявили про своє обурення і пішли. А ми далі собі працювали.
___ ___
Бо той приход "рядамі і колоннамі" був дійсно ретельно продуманий такий спектакль. Теж цікаво! Нам було прикольно подивитися, що ці люди наскільки ще совкові, що їх можна було вишикувати, рядами завести (мало не по списках), чітко це все сказати і такими же рядами і колонами вивести.
Мені просто було трошки дивно і сумно, що цими людьми так легко можна було зманіпулювати. Тепер я думаю, що вони з усім розібралися, і те, що вони почали щось пропонувати, означає, що все-таки там "нє бєзнадьожно всьо".
- До речі, про совковість. Іноді складається враження, що в усіх палацах культури приблизно однакові пісні, однакові танці, номери... Тобто, в принципі, нічого не змінюється вже багато років.
- Ні, абсолютно не погоджусь. Наприклад, палац культури "ЗАЗ" - це давно вже товариство з обмеженою відповідальністю. І вони кинуті на виживання ще декілька років тому. Тобто завод вже не забезпечує всі блага: зарплатню, електрику, опалення, ремонт і все таке інше, - а ви там займайтеся культурою. Нічого подібного. Їм виділили це приміщення, сказали: "Виживайте, як хочете". Тож саме економічні важелі змушують людей вмикати мозок і думати, що з цим робити. І тому там, наприклад, я ніякої совковості не вбачаю. Там змінилося керівництво, і дуже сучасно все почало розвиватися.
Палац культури "Орбіта" - дуже рекомендую туди завітати! Бо останні рік-два там працює новий директор, який прийшов після неприємного звільнення попереднього директора. І там просто вирує життя: почалися ремонтні роботи, розвиток... А останні 20 років казали: "У нас що, ще є той ПК "Орбіта"? Це совок совковий був, страшний! Зараз там з'явилися нові імпульси розвитку.
Я сам, як ти знаєш, три роки воював за те, щоб палац культури ім. Кірова розвивався. Але от він, на жаль, саме заводський (при чому завода-банкрота).
___ ___
Тому вони не лише самі не можуть це утримувати, але й не дають це розвивати.
___ ___
Ми намагалися його і орендувати за допомогою корпорації "Кераміст", потім розірвали договір, бо зрозуміли, що розвитку не дадуть. потім я просто намагався, потім була пропозиція від обласної влади взяти його у власність громади - ні! У них позиція дуже чітка, вони кажуть: "Такая корова нужна самому". Тому хай життя розпоряджається. Поки цей Титанік не ляже на дно, нічого зробити з цим не можна. От там якраз коматозний стан.
А щодо інших... Наприклад, кіноконцертний зал ім. Довженка. Людмила Зеленюк, яку я безкінечно поважаю. Людина в серйозному віці (70 років, - ред.), але ж як вона старається сучасно розвиватися! Це просто диво! Коли я туди заходжу, я розумію, що це не те, можливо, що хотілося б на 100%, але ж в Запоріжжі нічого немає такого, щоб я сказав: "Оце європейський рівень!"
Якісь спроби, ми просто вчимося цьому. Але я розумію, коли приходжу до залу імені Довженка, що Людмила Зеленюк - людина небайдужа, і вона робить величезні зусилля, щоб бути сучасною людиною.
Олег Бурбовський - головний фотограф нашого міста - якого ще з 20-30 років знав весь СРСР, тому що він настільки талановиті знімки були, він організував цей фотоклуб, який відомий став теж на весь СРСР. Зараз уже можна сказати "на пострадянському просторі". І сьогодні половина членів цього клубу мають сертифікати найпотужніших і найповажніших асоціацій фотографів - міжнародних! Тобто вони іноді не мають змоги придбати собі квиток і поїхати там в Амстердам чи Мадрид і отримати цей сертифікат... Це знаєш, наче тобі дають Оскар, а ти не можеш його отримати, бо в тебе немає ні що вдягнути, ні за що купити квиток. Це і радісно, і болісно одночасно. Але в клубі зараз багато молоді з'являється, це дуже потужний організм.
Це приємні винятки. А іноді я бачу і керівників мого віку, які вже настільки заскорузлі...
___ ___
Це просто говорить не про вік, а про стан мислення. Тобто, люди, які прийшли там закріпитися, організувати якісь схемки, щоб собі було комфортненько, і сидять собі там. Тобто це така паразитуюча функція. І це жахливо, бо тоді ці творчі колективи, цей дух, цей імпульс творчості, який там є, згасають.
___ ___
Якщо таке трапляється в якійсь установі, це означає, що ті очільники департаментів чи управлінь просто не виконують свою функцію, не бачать, що там застигло життя і немає розвитку. Вони мають це бачити. Значить, треба міняти керівника.
Тобто, це питання не "совковості". У нас багато креативних людей, які ще, можливо, не мають такого досвіду керівної діяльності, але мають бажання, мають потенціал, мають бачення. І їм треба давати таку можливість.
А оцих заслужених поважних людей - я зараз не про Зеленюк і Бурбовськго, а про тих гіпотетичних, які вже застигли в своєму розвитку, скаменіли, - їх не треба, виганяти, звичайно. Їм треба просто сказати: "Будеш заступником. Почесним там якимось..". У людей теж свої заслуги, вони вклали туди життя, може, в свій час вони дали якийсь імпульс розвитку. В жодному разі це не треба відкидати, це траба цінувати, і цей досвід використовувати. Але саме на керівну посаду треба ставити молоду людину, активну, але й спроможну - щоб вона теж не побила грушки, як-то кажуть.
- Тобто все-таки будуть великі кадрові зміни в Запоріжжі?
- Ми зараз обговорювали більше стан обласної культури. Я думаю, що ці зміни пов'язані не з персоналіями. Ці зміни пов'язані з тим, що Україна останні два роки, дякуючи "дяді Вові" прокинулася і почала трошки вже розуміти, що політики, які смикають суспільство наше за ниточки мовного питання, ще за якісь ниточки смикають...
___ ___
Це означає лише те, що Україна всі роки своєї незалежності говорила про те, що культура - наше все, але не займалась нею. Бо коли культура розвивається, у людей є оцей фундамент об'єднуючий - їх ніколи не можна розколоти ні за мовним, ні за будь-яким іншим принципом.
___ ___
Це просто слава Богу, що завдяки якійсь загрозі цілісності України, загрозі економічному стану України, ми прокинулися і почали думати. І про культуру в тому числі. Саме тут починається консолідація суспільства. Тому питання кадрових змін - це зовсім не питання. Коли хтось проводить кадрові зміни, питання: "Що на що він міняє?"
Якщо шило на мило, як-то кажуть, то який сенс у цьому? Питання в тому, що плин часу вимагає відповідного коригування - методів, інструментів розвитку культури. І той очільник, який є зараз або відповідає часу або не відповідає. Якщо не відповідає, йому треба дати можливість працювати там, де він зможе свої навички застосувати. А туди пустити людей, які більше відповідають сьогоднішньому дню. Це нормально абсолютно, це, до речі, контрактна форма, яка існує у всьому світі. Тобто є якийсь контрактний термін, а після нього атестація. Тільки вона має бути прозора і фахова, щоб не просто як інструмент, щоб "скушать чєловєка", а поставити свого. А якщо виявиться, що на цій посаді може бути більш ефективна людина, то хай вона там буде.
Бо люди, які тримаються руками, ногами, зубами і хвостом одночасно за свою посаду, на якій зарплатня 2000 гривень... Виникає велике питання. Як на мене, людина, яка дійсно працює за 2000 гривень, здійснює подвиг. Їй треба руки й ноги цілувати. А якщо вона так тримається і при цьому не розвивається, то, мені здається, для будь-кого, навіть розумово неповноцінного персонажа стає зрозуміло, що там є якась корупційна схема. Тобто тримається не за посаду, не за розвиток культури - ну, те, що озвучує ця людина, а тримається вона зовсім за інше.
А людина, яка працює за ті 2000 гривен і жертвує собою для того, щоби розвивалася культура, якщо в якийсь момент стало очевидно і для неї, і для інших, що вона там не досить ефективна... Вона ж з радістю прийме іншу пропозицію, де вона більш ефективна буде! Це буде і для самозадоволення краще, і для самореалізації.
___ ___
При таких зарплатнях, що є в Україні це скоріш питання самореалізації. Такого собі морального задоволення, бо зарплатня тут не є мотивуючою аж ніяк.
___ ___
Тобто мотивом повинен бути розвиток тієї сфери, куди вона приходить. І на цьому фоні самореалізація. Ніяк не економічний фактор. А є ж люди, які приходять на зарплатню і 1500 гривень навіть і гризуться між собою, відштовхують один одного, щоб займати цю посаду, ну, не треба фантазувати... Цієї зарплатні навіть не вистачить комуналку оплатити. Це значить, що там просто крадуть. Значить, це треба припиняти. У культуру йдуть не для цього ж.
- А Ваша нова посада - це ж теж новий крок для самореалізації?
- Нагадаємо, що я як громадський діяч у цьому інтерв'ю виступаю.
___ ___
Нова посада - це скоріше жертва, ніж якась омріяна мета, тому що я вмію заробляти собі на життя. І це якраз той випадок, коли я на цей крок йду не тому, що мені щось вигідно.
___ ___
Ми Асамблеєю посиділи, подумали і вирішили, що якщо доля дає можливість вплинути на той процес, розвитком якого ми займаємося зі сторони громадськості, то треба цей шанс використовувати.
Звичайно, що ми як громадськість орієнтувалися на сучасні форми розвитку. І якщо буде можливість перенести ці форми ближче до муніципальної структури чи "органів місцевого самоврядування" - як це звучить юридично, - то це буде тільки класно.
Тому що іноді такі речі як семінари навчальні, воркшопи, які проводяться для цієї категорії працівників (умовно їх люди звикли називати "чиновниками", хоч це не зовсім правильне слово) виявляються неефективними. Тому що люди посиділи, головами покивали, прослухали інформацію, але який мотив людині щось втілювати в життя та розвивати при зарплатні в 2000 гривень?
Ну, наприклад: ми з тобою якісь там працівники органів місцевого самоврядування, якогось там невисокого рівня. Сидимо, вирішуємо якісь питання, працюємо - до речі, вони досить завантажені люди... Але якщо ми працюємо чи добре, чи недобре, чи тільки робимо вигляд, що працюємо, отримуємо одну й ту ж зарплатню, через якийсь час постає питання: а навіщо нам взагалі смикатись? Бо навколо на тебе дивляться й кажуть: "Чи тобі більше за всіх треба? Ти що, хочеш, щоб ти тут активнічав, а потім нас усіх змушували це робити? Нащо воно нам треба?!"
___ ___
У цій системі відсутня в принципі мотивація як така. Тобто, або туди приходять ідеалісти, які хочуть щось змінити на краще, незважаючи на те, що отримають за це три копійки, або ж ти маєш пристосуватися і стати таким, як всі.
___ ___
Якщо керівник цього закладу неспроможний розкачати цю всю ситуацію, то це буде болото. Я не розумію, нащо так жити? Треба або шукати елементи розвитку: професійного, фінансового - до речі, закон дозволяє деякі речі робити (викладацька, наукова діяльність, наприклад, - ред.)... Знову ж ті самі грантові проекти, завдяки яким можна вирішити питання з додатковою зарплатнею. Тому треба показати людям цю мотивацію, бо звичайно ж, можна сказати "Давайтє жить по-новому!", але яка для цього мотивація? Теоретично всі за, а практично...
- Ви дуже зайнята людина. Де будете брати додаткові години в добі?
- Не знаю, чесно. Це, мабуть, для мене найболючіше запитання, бо і до цього мені не вистачало 24 годин на день. Значить, буду вчитися бути більш ефективним, більш ефективно розподіляти час. Бо якщо життя ставить такі умови, значить треба ще більше мобілізуватися, значить, є для цього ресурс. Ти ж знаєш, що Бог ніколи нам не посилає такі випробування, які ми не можемо здолати.
Я зараз більше думаю про супротив середовища, ніж про власні сили. Але знову ж таки, ми говоримо про це гіпотетично, бо я ще ж не знаю, з чим мені доведеться стикнутися. Але я готовий.
- А взагалі раніше у Вас були такі думки накшталт "Якби у мене були повноваження, я б зробив більше або інакшим чином, але зараз я в АДКЗ і не маю таких повноважень"? Чого стосувалися ці думки?
- Це скоріш були колективні обговорення. Але треба чітко розуміти... Чому, наприклад, в Європі не роблять проекти, які ініційовані, лише громадськістю? У Європі їх не підтримують і кажуть, що має бути співпраця громадськості, бізнесу і влади. Чому? Громадськість каже: "Нам треба тільки гроші - дайте, ми все зробимо!" А ні, справа у тому, що ви маєте контактувати з владою, що б ви не робили. Тому що влада - це закон. Ви не можете за межами закону створити якийсь проект. Тоді наші кричать: " У нас погана влада! Ворюги! Вони там такі-сякі!"... А вони кажуть: "Тоді ви маєте змінювати свою владу."
Ми змінювали владу 10 років тому, ми змінювали владу ось зовсім нещодавно. Щось змінилося? Далі - бізнес. Ми не можемо залучити бізнес, бо у нас не працює закон про меценатство, і бізнесу не вигідно вкладати гроші в культуру. В Європі відповідають: "Ну-то міняйте закон! Тобто хто буде це робити? Ви громадськість. Ви обирали тих депутатів."
___ ___
І це показує, що абсолютно праві ті європейці - вони не мають права нас тикати носом, які ми невігласи, але вони так делікатно показують через оцю схему, що ми самі ходимо по колу.
___ ___
Нам натякають, що вибачте, але не треба там кричати, який поганий Янукович чи Порошенко, чи мер... Хто його обирав? Ви обирали. Будь-яка влада є відображенням стану суспільства. Європейці зараз нам натякають, що поки ми повинні змінити чи створити якусь критичну масу адекватних культурних людей, бо потім саме вони будуть формувати суспільство.
Згадаймо попередні епохи (Ренесансу, наприклад) - імпульс ніколи не давала більшість. Це була еліта. У нас яка еліта? Не буду тикати пальцем, у нас тут періодично якісь благодійні "гламурниє вєчєрінкі" проводяться, і це якийсь жах. Якісь гламурні рагулі, які прийшли похизуватися, бо грошей натирили, а треба ж їх десь показати, хоча б між собі подібних : у кого там більше силікону чи ботексу, чи чогось ще.
Тобто люди не розуміють, навіть якщо навчилися заробити грошей (чи заробити, чи що там - то інша справа), вони не розуміють, що з тими грошима робити! Це і є низький рівень культурного розвитку. І це якраз нагадує нам сентенцію про те, що Запоріжжя - це або пересело, або недомісто. Я це говорю не для того, щоб образити Запоріжжя. Я це говорю до того, що ми маємо для себе усвідомити одну штуку : ми маємо терміново розширювати прошарок культурних людей. Але для цього ми маємо створювати класний культурний продукт. Бо людина, яка весь час їсть тільки картопельку в мундирах, не може хотіти якоїсь вишуканої страви як вияву кулінарного мистецтва. Тому що вона її ніколи не куштувала.
___ ___
Коли ми кричимо: "В Європу!".. У нас 2% людей, які були в Європі. Немає цієї критичної маси, яка б розказала, що там. І тому більшість говорить: "А, там страшно. Ми краще тут з Рашкою будемо сидіти самі-знаєте-де. Бо нам так звичніше."
___ ___
Ніхто не може хотіти класного культурного продукту, якщо він його не куштував - аналогічно. Привезти в Запоріжжя Мар'янку Садовську, яку весь світ слухає - просто українська Бйорк - яка весь світ об'їхала, яка для рідної України готова там що завгодно робити. Вони приїхала і зробила безкоштовний концерт.
- А у нас питали: "Хто це?"
- Мало того, що "Хто це". Концерт безкоштовний, але ж ми попросили людей принести трошки грошей - для АТО зібрати, допомогти людям. Вийшла така сума, що мені було і сумно, і смішно, і жахливо водночас.
Це означає, що ще треба працювати - "пресловутая партисипация". Треба долучати людей до цього процесу. Саме для цього попереду буде багато новин в сфері культури презентовано, щоб люди могли прозоро побачити, що з бюджетом і з організацією відбувається. І долучитися, щоб робити спільні проекти!
Це моє бачення, як має розвиватися культура. Але повторюю, я це говорю зараз як громадсько-культурний активіст.))
А щоб люди почали долучатися якнайшвидше, 20 липня в "Арт-просторі" відбудеться зустріч Ігоря Гармаша з усіма зацікавленими у генерації ідей для розвитку міста:
"Запрошуємо всіх зацікавлених і небайдужих містян для спільної генерації ідей щодо розвитку культурної та туристичної сфер у Запоріжжі. Чекаємо на всіх, хто прагне не просто поговорити, а має практичні пропозиції для впровадження ефективних змін. Створюємо разом місто, привабливе і комфортне для людей (і не тільки)!"
Початок зустрічі о 19.00
"Арт-простір" знаходиться на першому поверсі Обласної наукової бібліотеки (пр. Соборний, 142)
Катерина Майборода
Фото з особистої сторінки Ігоря Гармаша у "Facebook".